| Головна » Статті » НМК » Початкові класи |
Перегляд та обговорення відкритих уроків , виховного заходу
Виховний захід     Тема: "Вшануймо пам’ять Кобзаря ” Мета: навчальна: поглибити знання школярів новими фактами з біографії Т. Шевченка; розвивати мовлення дітей, виробляти літературні смаки, поповнювати та активізувати словниковий запас учнів; розвиваюча: домогтися розвитку не тільки інтелекту, а й душі; аналізувати прочитане, формувати головну думку, зв’язне мовлення, мислення; виховна: виховувати любов до рідної мови, рідного слова, традицій нашого народу, бути справжнім патріотом України. Учні повинні знати: біографію. Т.Г. Шевченка Вміти: виразно читати вірші Т. Г. Шевченка, та інших поетів присвячених Кобзарю. Відтворювати настрій пейзажних поезій. Описувати власні відчуття, викликані художнім словом. Обладнання: портрет Т.Г. Шевченко, малюнки учнів до творів Шевченка, «Кобзар», виставка підручників. Ти нам залишив прагнення високі, Шляхи священні, по яких іти Твого сумління й мужності уроки Ми бережем і будем берегти. Микола Палієнко Хід свята І. Організаційний момент а) привітання б) створення робочого настрою в) повідомлення теми II. Проведення конкурсу Слово вчителя: Дорогі діти, сьогодні ми з вами будемо говорити про світоча нашого народу, великого сина України, славного Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка. Ми не просто вшановуємо пам’ять геніального поета, а й намагаємося відчуте його невмируще слово серцем, повірити йому, бо кому ж тоді вірити як не Шевченкові, він віддав своє життя Україні, за нас із вами, за те, щоб ми були вільними, гордими людьми. Кобзарем його ми знаємо Так від роду і до роду Кожен вірш свій і поему Він присвячував народу. І. Учні читають рядки з віршів присвячених Т.Г. Шевченку. (При оцінюванні враховуються виразність читання, відповідно кожна команда отримує декламування). Вчитель: Зараз кожен із нас по черзі продекламує по декілька рядків із віршів, присвячених Т.Г. Шевченко, передаючи як естафету пам’ять про велику людину, хай нам сьогоднішній урок буде своєрідною стрічкою у вічну шану поетові: Щовесни, коли тануть сніги І нарясті засяє веселка Повні сил і живої снаги Ми вшановуємо пам’ять Шевченка «Тарас Шевченко» Галина Коморова 1. Не на шовкових пелюшках, Не у величному палаці - В хатині бідній він родивсь Серед неволі, тьми і праці. 2. Нещасна мати сповила Його малого й зажурилась… І цілу ніченьку вона За сина-кріпака молилась. 3. І Бог почув молитву ту, І дав душі убогій силу, І в руки хлопцеві вложив Співацьку чародійну ліру. 4. І виріс він, і кобзу взяв, І струн її торкнувсь рукою І пісня дивна полилась, Сповита вічною тугою. 5. В тій пісні людям він співав Про щастя, про добро, про волю Будив зі сну, пророкував Їм вищу і найкращу долю. 6. І пісня голосно лилась… Але недовго: ворог лютий Підкрався нишком – і замовк Співець, кайданами окутий. 7. Замовкла пісня на устах, Але в душі жила, бриніла І в серці бідного співця Огнем палаючим горіла. 8. Він рвався серцем із тюрми На волю, до ланів широких, До синіх хвиль Дніпра-ріки, До тихих тих могил високих 9. Та сил в співця вже не було… Остання пісня продзвеніла - І в небо тихо піднялась Душа поета наболіла. 10. Умер співець! І привезли Його на рідну Україну І коло синього Дніпра Йому насипали могилу. 11. Умер співець! Але живуть В серцях людей слова безсмертні, І тихо по Вкраїні всій Бринять його пісні славетні. 12. У нашій хаті на стіні Висить портрет у рамі. Він дуже рідний і мені, І татові, і мамі. 13. Він стереже і хату, й нас, Він знає наші болі. Я добре знаю – це Тарас, Що мучився в неволі. 14. Такий ріднесенький, дивись, Він мов говорить з нами, Він на портреті, мов живий, Ось-ось і вийде з рами. 15. Уклін тобі, Тарасе, Великий наш пророче. Для тебе вірно б’ється Те серденько дитяче. 16. За тебе вічно б’ється, За твої заповіти, Чого батьки не зможyrь, Те зроблять їхні діти. 17. Спи спокійно, Тарасе! Нащадки твої Словом шани й любові тебе пом’янули. А народи Вкраїни Заповітів священних твоїх не забули. 18. Я маленька українка, 11 років маю, Про Тараса Шевченка Вже багато знаю. Він дитя з-під стріхи, Він в подертій свиті, Він здобув нам славу, Як ніхто на світі. А та наша слава Не вмре, не загине, Наш Тарас Шевченко Слава України. Слово вчителя: Найкращим пам’ятником Тарасові є живе слово народу. Яке влучно відобразилося в прислів’ях та приказках про Тараса. У цьому завданні в прислів’ях та приказках слова переставлені місцями, треба правильно скласти речення, і записати. 1. З Шевченком набирається той знається, розуму хто. (Хто з Шевченком знається, той розуму набирається) 2. Прочитав, Шевченка хто став багатший серцем. (Хто Шевченка прочитав, той багатий серцем став) 3. Тараса – наша слово окраса і зброя. (Слово Тараса – наша зброя і окраса) 4. Слово живе Тарасове здорове і (Тарасове слово живе і здорове) Слово вчителя: А тепер учні продекламують вірші Т. Шевченка. 1. Мені тринадцяти минало. Meнi тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сiяло, чи так мені чого було? Meнi так любо, любо стало, неначе в Бога… Уже покликали до паю, а я собi у бур’янi молюся Богу… 1 не знаю, чого маленькому мeнi тодi так приязно молилось, чого так весело бу ло? Господне небо, i село, ягня, здаеться, веселилось! І сонце грiло, не пекло! Та недовго сонце грiло, недовго молилось… Запекло, почервонiло i рай запалило. Мов прокинувся, дивлюся: село почорнiло, Боже небо голубее i те помарнiло. Поглянув я на ягнята не мої ягнята! Обернувся я на хати – нема в мене хати! Не дав мнi Бог н чого!.. І хлинули сльози, тяжкі сльози!.. А дівчина при самій дорозі недалеко коло мене плоскінь вибирала, та й почула, що я плачу. Прийшла, привітала, утирала мої сльози і поцілувала… Неначе сонце засіяло, неначе все на світі стало моє… лани, гаї сади!.. І ми, жартуючи, погнали чужі ягнята до води. 2. * * * За сонцем хмаронька пливе, Червоні поли розстилає І сонце спатоньки зове у синє море: покриває Рожевою пеленою, Мов мати дитину. Очам любо. Годиночку, Малую годину Ніби серце одпочине, З Богом заговорить… А туман, неначе ворог, Закриває море І хмароньку рожевую, І тьму за собою Розстилає туман сивий, І тьмою німою Оповиє тобі душу, Й не знаєш, де дітись, І ждеш його, того світу, Мов матері діти. 3. * * * Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть, Плугатарі з плугами йдуть, Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть. Сім’я вечеря коло хати, Вечірня зіронька встає. Дочка вечерять подає, А мати хоче научати, Так соловейка не дає. Поклала мати коло хати Маленьких діточок своїх; Сама заснула коло їх. Затихло все, тільки дівчата Та соловейка не затих. 4. СОН На панщині пшеницю жала, втомилася; не спочивать пішла в снопи, пошкандибала Іванa сина годувать. Воно сповитеє кричало у холодочку за снопом. Розповила, нагодувала, попестила; і ніби сном, над сином сидя, задрімала. І сниться їй той син Іван і уродливий, і багатий, не одинокий, а жонатий на вольній, бачиться, бо й сам уже,не панський, а на волі; та на своїм веселім полі свою-таки пшеницю жнуть, а діточки обід несуть. І усміхнулася небога, проснулася – нема нічого… На сина глянула, взяла його тихенько, сповила та, щоб дожать до ланового, ще копу дожинать пішла. Усі учасники заходу отримують подяки. Підготували: вчителі початкових класів Привільської ЗОШ І-ІІІ ступенів Голік Т.І., Мітроніна С.М. | |
| Переглядів: 374 | |
| Всього коментарів: 0 | |